Існують додаткові (повторні) хірургічниі втручання задля вилучення, заміни чи зміни положення Visian Toric ICL. Також хірургічне втручання може знадобитися у випадку розвитку катаракти чи з метою зниження внутрішньоочного тиску (ВОТ). Підчас випробувань FDA, повторна хірургія знадобилася у вісьмох випадках з 310-ти. У трьох випадках Visian Toric ICL була вилучена з ока. Проведена одна заміна лінзи, і в одному випадку знадобилася корекція положення лінзи. Три ока були прооперовані для попередження підвищення ВОТ. У двох з них була зроблена хірургічна периферична іридотомія. На третьому оці виконана евакуація віскоеластика, що застосовується під час операції імплантації лінзи, оскільки його наявність в оці спричинювала підвищення ВОТ. З FDA досліджень Visian ICL для міопії (MICL): в 43 випадках з 526 (8,2%) знадобилося втручання стосовно імплантованої лінзи впродовж від 7-ми до 10-ти років після операції. В 10-ох випадках проведено вилучення, в 8-ох – заміна, і в 4-ох – зміна положення лінзи. В одному випадку спочатку була проведена операція з заміною лінзи, потім операція з її вилученням.

Імплантація Visian Toric ICL підвищує ризик розвитку катаракти, оскільки лінза розташована в безпосередній близькості до кришталика. Старший вік та висока міопія також підвищують ризик розвитку катаракти після імплантації. З кожним роком після імплантації ризик розвитку катаракти росте, тому рекомендується регулярно обстежуватись у офтальмолога. Катаракта, що погіршує якість зору, може потребувати операції з її усунення. В клінічних дослідженнях FDA виявлено 3 випадки розвитку катаракти впродовж 12-ти місяців після операції.  У випадку проведення операції з видалення катаракти, з ока вилучаються Visian Toric ICL і власний кришталик та імплантується арифакічна внутрішньоочна лінза. Розрахунки лінзи не викликають складнощів і розраовуються як на факічне око.

Втрата максимального корегованого зору (BCVA).

В FDA дослідженнях спостерігались три випадки втрати максимального корегованого зору на два чи більше рядки. В першому випадку втрата була спричинена розвитком катаракти. В другому випадку (втрата зору на два рядки) катаракта не розвинулась, також пацієнт доповів, що якістю зору він дуже задоволений. В третьому випадку погіршення якості зору на два рядки було виявлено в 6 і 12 місяців після операції, та в 17 місяців зафіксовано покращення на один рядок. Під час досліджень MICL зниження BCVA було наявне у 9-ти випадках, і спричинено розвитком катаракти. Після усунення катаракти зір покращувався. В окремих випадках покращення спостерігалось без втручання. Однак, в 7-ми з 18-ти випадків якість зору не відновлювалась впродовж 5-ти чи більше років.

Підвищений внутрішньоочний тиск (ВОТ). 

Нормальний ВОТ визначається в межах від 10-ти до 21-го мм рт. ст. ВОТ, вищий за нормальний (гіпертензія), без належного догляду може призвести до пошкодження зорового нерву (глаукома) та навіть повної втрати зору. Пацієнти з міопією високого ступеню також відносяться до групи ризику розвитку глаукоми. В клінічних дослідженнях FDA, два ока двох пацієнтів мали гіпертензію з показниками ВОТ на 10 мм рт. ст. вищими після операції. В одного пацієнта ВОТ сягав 25-ти мм рт. ст. в 6 місяців після операції, та впав до 17-ти мм рт. ст. на 12-ий місяць. В іншого гіпертензія була спричинена зіничним блоком (внутрішньоочна рідина не могла потрапити з задньої камери в передню). Периферична іридотомія усунула проблему. В жодному з обох випадків глаукома не розвинулась. Під час FDA випробувань MICL, серед 526-ти випадків 20 мали підвищений ВОТ. Більшій частині з них проведена периферична іридотомія. Кілька пацієнтів зазнали розвитку глаукоми. Перший випадок був діагностований за 5 місяців після операції, останній – за 6 років (73 місяці).

Втрата ендотеліальних клітин.

Ендотелій складається з одного шару клітин, що вкриває внутрішню поверхню рогівки та абсорбує з неї рідину. Кількість цих клітин з віком стає меншою. Їх пришвидшена втрата може бути спричинена різноманітними видами очних операцій. За низької кількості ендотеліальних клітин рогівка починає втрачати прозорість, що призводить до погіршення якості зору. Імплантація Visian Toric ICL також може призвести до їх втрати. Перед операцією проводиться спеціальне дослідження, що допомагає визначити, чи допустимо даному пацієнту проводити операцію. Після імплантації спостерігається деяка втрата ендотеліальних клітин. Також з віком втрати ендотелію стають більші за норму. FDA випробування MICL виявили зменшення кількості ендотелію на 30% через 5-7 років після операції в 11% пацієнтів. Ні в жодному випадку втрата щільності єндотеліальних клітин на призвела до їх критичного рівня та відповідних змін рогівки.

Відблиски та ореоли.

Дані артефакти можуть спостерігати пацієнти з астигматизмом, навіть якщо їх очі ніколи не оперувалися. Вони можуть ставати більш помітними в умовах низького освітлення, коли зіниця найширша. Відблиски та ореоли можуть з’явитися після імплантації Visian Toric ICL навіть у тих пацієнтів, які раніше їх не спостерігали. Якщо ж людина їх бачить до операції, вони можуть посилитися  після імплантації. FDA випробування Visian Toric ICL виявили, що в 15,1% пацієнтів посилилися відблиски та в 17,8% посилилися ореоли.

Інші ризики та ускладнення, пов’язані з імплантацією Visian Toric ICL:

• потрапляння райдужки через операційну рану в зовнішній простір (пролапс райдужки);
• кровотеча в макулярній зоні сітківки (макулярна геморагія);
• кровотеча під сітківкою (субретинальна геморагія);
• порушення рефракції (астигматизм);
• відшарування сітквки в ранній термін після операції;
• різні розміри зіниць (анізокорія).

Окрім перелічених ускладнень, після імплантації можуть виникнути процеси, притаманні усім видам рефракційної хірургії:

• тимчасовий набряк рогівки (гостра рогівкова недостатність), що не призводить до втрати зору;
• тривалий набряк рогівки (хронічна рогівкова недостатність);
• часткова чи тотальна інфекціяока (ендофтальміт);
• помітно дискомфортне яскраве світло (відблиск) чи колові та кільцеві відображення навколо точкового джерела світла (ореоли);
• післопераційна гіфема;
• дислокація Visian Toric ICL;
• кістозний набряк центральної ділянки сітківки (кістозний макулярний набряк);
• ареактивна зіниця;
• зіничний блок;
• гостре запалення ока;
• запалення передньої частини ока (іридоцикліт);
• запалення середньої оболонки ока (увеїт);
• втрата скловидного тіла;
• трансплантація рогівки.

Протипоказання. Імплантація Visian Toric ICL НЕ виконується, якщо:

• вік пацієнта менший 21-го року;
• пацієнт має мілку передню камеру (меньше за 2.75 мкм), це може визначити лікар за допомогою спеціального дослідження, або лікар визначив, що форма ока не придатна для імплантації Visian Toric ICL (глибина передньої камери ока менша трьох міліметрів);
• пацієнтка вагітна, або доглядає новонародженого;
• щільність ендотеліальних клітин пацієнта не відповідає віку на момент дослідження.

Увага!

• Два отвори на зовнішньому краю кольорової частини ока (периферичні іридотомії) мають бути виконані на відстані 90º лазером за 2-3 тижні до імплантації Visian Toric ICL.
• Довготривалий ефект Visian Toric ICL на моношар клітин з внутрішньої поверхні рогівки, що забезпечують її прозорість (рогівковий ендотелій), остаточно не вивчений. Під час FDA клінічних досліджень Visian ICL для міопії виявлено, що деякі пацієнти, з мінімально можливою глибиною передньої камери (2.75 мкм) зазнали втрати до 30-ти та більше відсотків ендотеліальних клітин. Після імплантації Visian Toric ICL пацієнт має регулярно відвідувати свого лікаря для перевірки стану та кількості ендотелію. Це допоможе лікарю спостерігати за здоров’ям рогівки.
• Імплантація Visian Toric ICL збільшує ризики помутніння кришталика ока (виникнення катаракти), в тому числі і розвитку катаракти, що потребуватиме хірургічного втручання. Ризики виникнення катаракти збільшуються з кожним роком перебування Visian Toric ICL в оці. Тому пацієнту важливо регулярно відвідувати свого лікаря задля перевірки стану очних кришталиків. Довготривалий ризик виникнення катаракти та потреби у додатковому втручанні може бути більшим у пацієнтів літнього віку, а також в пацієнтів з високим ступенем короткозорості (міопії). Довготривалі ризики виникнення катаракти в термін після 10-ти років від операції не вивчені.
• Імплантація Visian Toric ICL збільшує ризик раннього підвищення ВОТ. Як правило, підвищення ВОТ спричинене блокадою циркуляції рідини в оці. Лікування цього стану потребує вторинного хірургічного втручання. Довготривалі ризики такого ускладнення  при ICLвивчені не достатньо, але класичні наслідки зіничного блоку – це:
  • нанесення шкоди зоровому нерву підвищеним ВОТ (глаукома);
  • рубцювання по зовнішньому краю передньої камери ока (периферичні передні синехії);
  • надлишкове вивільнення пігментних часточок в оці, що можуть блокувати дренаж рідини зсередини ока назовні (пігментна дисперсія).
• Після імплантації Visian TICL,  дренажна ділянка передньої камери може звузитисяі тому має спостерігатися лікарем. Для пацієнта важливо приходити на огляд відповідно до визначеного лікарем розкладу.

Застереження

1. Пацієнти, що мали високий ступінь міопії та астигматизм, отримали гірші результати. В цих випадках спостерігалися менша ефективність Visian Toric ICL в корекції короткозорості та підвищений ризик ускладнень.
2. Зв’язок між імплантацією Visian Toric ICL та відшаруванням сітківкине виявлений, але і  не достатньо досліджений.
3. Ефективність лінз, що поглинають ультрафіолетове випромінювання, в зменшенні захворюваності сітківки в світовій практиці не доведена. Але зрозуміло, що імплантація додаткової лінзи, ще й с УФ фільтром, не може спричинити шкоди сітківці, як це можливо при заміні кришталика.
4. Не досліджені безпека та ефективність Visian Toric ICL в корекції помірної та високої міопії з астигматизмом у пацієнтів з:

• не стабільною чи прогресуючою міопією;
• ознаками запалення чи перенесеним запаленням внутрішніх структур ока (іридоцикліт, увеїт);
• у пацієнтів з цукровим діабетом;
• пошкодженням зорового нерву високим ВОТ (глаукома);
• очними хірургічними втручаннями в минулому: трансплантація рогівки, операція з приводу відшарування сітківки;
• летальними захворюваннями, не пов’язаними з очима (кінцева стадія хронічної серцевої недостатності чи захворювання нирок);
• прогресуючим захворюванням, що загрожує зору, але не є короткозорістю;
• надлишковим вивільненням пігменту всередині ока (пігментна дисперсія);
• короткозорістю, більшою за -20,0 D, чи меншою за -3,0 D; астигматизмом, більшим за 4,0 D, чи меншим за 1,0 D.