Автори: Кевін Чан, OD, MS, FAAO; Трейсі Шредер Шварц, OD, MS, FAAO

Джерело: Optometry Times Journal, цифрове видання за липень 2023 року, том 15, випуск 07, сторінки: 12, 15-16.

Педіатричний кератоконус часто важче діагностувати, що призводить до затримки лікування та втрати зору.

Короткозорість давно визначена як діоптричне порушення рефракції. Через, здавалося б, її доброякісний прояв короткозорість ще не класифікована як захворювання. Проте все більше досліджень підтверджують і стверджують, що основна етіологія міопії переважно пов’язана з осьовим подовженням ока.^1,2

Чим молодший вік, у якому виникає короткозорість, тим швидше вона прогресує. Через її ранній початок потенційні шанси розвитку довічних очних ускладнень можуть бути значними у дорослому віці, що може бути шкідливим для загального здоров’я очей.^1,2 У 2020 році на міопію страждало 30% населення світу. За оцінками, цей відсоток зросте до 50% до 2050 року, коли 5 мільярдів людей у всьому світі, ймовірно, будуть короткозорі.³

Рис. 1. Стрії Фогта. (Зображення надано Трейсі Л. Шредер Шварц, OD, MS, FAAO)

Кератоконус відомий як двостороннє незапальне ектатичне захворювання рогівки, що характеризується прогресивним витонченням строми, нерівномірністю рогівки та постійною втратою зору, якщо не лікувати. Це пов’язано з прогресивною короткозорістю. На цей час оцінна глобальна поширеність у загальній популяції становить приблизно від 1 з 375 до 1 з 2000 осіб, залежно від вживаного тестування.^4-6

Пацієнти з кератоконусом, як правило, молодші, причому пацієнти чоловічої статі мають вищий відсоток прогресивного кератоконуса порівняно з пацієнтами жіночої статі.^6,7 Повідомлялося про кератоконус у дітей із синдромом Дауна віком від 4 років.⁸ Виразні клінічні ознаки, такі як потовщення або витончення рогівки, смужки Фогта (рис. 1), кільце Флейшера або ознака Мансона^9,10, можуть не проявлятися на ранніх стадіях у педіатричної популяції. Через неадекватні або непереконливі клінічні ознаки випадки кератоконуса в основному недостатньо діагностуються у дітей.^6,11 Топографічний аналіз рогівки дає більш ранню індикацію, для якої прогресування можна перевіряти та періодично контролювати.

На перший погляд, може здатися, що природа короткозорості не схожа на кератоконус. Дослідження показують, що виникнення та розвиток короткозорості можуть бути пов’язані з різними стадіями біомеханічних змін рогівки. Зменшення жорсткості рогівки виявлено у пацієнтів із прогресивною міопією.^12,13 Складний зв’язок між міопією й кератоконусом може бути більш поширеним, ніж спочатку очікувалося. Дослідження вивчало зв’язок між кератоконусом та аксіальною короткозорістю.¹⁴

Біометричні параметри порівнювали між очима з діагнозом кератоконус та очима з еметропією, що були контролем. Значно більша осьова довжина була виявлена в очах з кератоконусом порівняно з очима з еметропією (23,97 проти 23,21 мм; P < 0,001). Схожа картина була відзначена для довжини заднього сегмента між 2 групами (16,54 проти 15,99 мм; P < 0,001). Сильний позитивний зв’язок між довжиною заднього сегмента та сферичною еквівалентною помилкою заломлення свідчить про те, що кератоконус, ймовірно, має деякий патофізіологічний зв’язок з аксіальною короткозорістю.

Практичні міркування можуть бути виправданими для пацієнтів з кератоконусом і короткозорістю, яким проводяться хірургічні втручання, такі як наскрізна кератопластика (НK), оскільки більша осьова довжина очей з кератоконусом може вплинути на післяопераційні рефракційні результати.¹⁵ Проте було показано, що розвиток аксіальної міопії продовжується після операції НК з приводу кератоконуса, що вказує на можливі незалежні шляхи розвитку хвороби на початковому етапі.¹⁶

Клініцисти, які спостерігають за молодими пацієнтами з міопією, використовуючи програми контролю міопії, регулярно відвідують пацієнтів і, ймовірно, помітять зміни у маніфестній рефракції, параметрах підгонки контактних лінз, топографії рогівки та найкращому скоригованому зорі, що можуть вказувати на кератоконус. Важливо пам’ятати про ранні ознаки кератоконуса, щоб ідентифікувати пацієнтів до втрати зору. Кератоконус у дітей схожий на багато ознак і симптомів кератоконуса у дорослих.

Однак він більш прогресивний у молодшому віці до 17 років і більш агресивний, ніж кератоконус у дорослих.^6,10 Al Suhaibani та інші повідомили, що тяжкість кератоконуса зворотно пов’язана з віком початку захворювання.¹⁸ Léoni-Mesplié та інші оцінили 216 пацієнтів з кератоконусом, включаючи 49 пацієнтів віком 15 років і молодше.¹⁹ При початковому діагнозі 27,8% педіатричної групи мали IV стадію кератоконуса за класифікацією Амслера-Крумейха, тоді як у дорослій групі IV стадію кератоконуса мали 7,8% пацієнтів.

Результати ретроспективного дослідження El-Khoury та інших показали, що 541 пацієнту було поставлено діагноз кератоконус протягом 5 років. Шістнадцять дітей віком до 14 років звернулися за плановою медичною допомогою (n=1 пацієнт), маючи алергічний кон’юнктивіт (n=3), зниження зору (n=10) і водянку рогівки (n=2).²⁰ Olivo-Payne та ін. припустили, що діти мають вищий ризик розвитку гострої водянки рогівки, що призводить до збільшення потреби у трансплантації рогівки для покращення зору.¹¹ Раннє виявлення та своєчасне лікування мають першочергове значення для зупинки прогресування й запобігання серйозним порушенням зору у дітей.

Основні клінічні ознаки розвитку кератоконуса у дітей включають вищий середній показник центральної кератометрії рогівки (порівняно з периферією), збільшення заднього підйому рогівки та меншу товщину рогівки.¹⁰ Кератоконус у дітей може проявлятися інакше, ніж у дорослих. Повідомлялося, що у педіатричних пацієнтів місце ектазії рогівки розташоване більш центрально.²¹ У цих випадках ступінь нерегулярного астигматизму, як правило, менш виразний, тому гострота зору істотно не змінюється, через що її не слід використовувати як показник. Молоді пацієнти, як правило, виявляють не багато симптомів, доки кератоконус не проявиться двосторонньо.

Зверніть увагу на атопічні ознаки та симптоми

Кератоконус, як правило, більш поширений у пацієнтів з атопічними захворюваннями очей, включаючи весняний кератокон’юнктивіт (ВКК) і сезонний алергічний кон’юнктивіт (САК).²² Gupta та ін. оцінювали пацієнтів із кератоконусом молодше 18 років за шляхом оцінки гостроти зору, топографії рогівки, аберометрії, біомеханічної та конфокальної мікроскопії.²³ Було досліджено сто шістнадцять очей у 62 пацієнтів (середній вік ± стандартне відхилення, 14,7 ± 2,77 року; діапазон 8-18 років); 88% пацієнтів були чоловіками та у 92% виявлено двобічне захворювання. Хоча системні асоціації були виявлені у 9,7% пацієнтів, очні асоціації були виявлені у 66,3%, включаючи ВКК у 58,6%. Серед очей із ВКК 29 із 68 очей (46%) були на IV стадії захворювання проти 25% очей без ВКК (P=0,004).

Naderan та інші проспективно досліджували алергічні захворювання у пацієнтів з кератоконусом.²⁴ Вони оцінили 885 пацієнтів з кератоконусом, порівнюючи їх із 1526 пацієнтами контрольної групи та шукаючи різні алергічні захворювання. Була виявлена значно тонша й крутіша рогівка у пацієнтів з кератоконусом і ВКК або САК порівняно з пацієнтами без алергії з KC. Було рекомендовано більш уважно стежити за цією субпопуляцією.

П’ятсот тридцять випадків ВКК були вивчені в Пакистані.²⁵ Ускладнення рогівки виникли у 259 пацієнтів, включаючи 48 пацієнтів з кератоконусом (41 чоловік, 7 жінок). Тридцять сім із 48 пацієнтів були у віці від 10 до 30 років. У 6 пацієнтів розвинулася гостра водянка, з них 1 вона була двосторонньою.

Результати інших досліджень показали, що пацієнти з ВКК або САК продемонстрували суттєво відмінні рогівкові та біомеханічні особливості, а саме: крутішу та тоншу рогівку порівняно з неалергічною групою з кератоконусом.²⁶ Це свідчить про те, що ця субпопуляція, яка страждає на атопічне захворювання, особливо чутлива до розвитку тяжкого кератоконуса.

Не дивно, що молодші пацієнти з ВКК або САК, як правило, виявляють більшу поведінкову залежність від тертя очей для полегшення симптомів. Метааналізи та огляди виявили стійкий зв’язок із прогресуванням кератоконуса.^27,28

Хронічну деградацію епітелію рогівки під дією матриксних металопротеїназ (ММР) вважають причиною прогресування кератоконуса.^29,30 Рівень ММП часто підвищується через алергічний і весняний кон’юнктивіт. Як наслідок, хронічна деградація епітелію рогівки внаслідок підвищення рівня ММП вважається етіологією швидкого прогресування дітей із кератоконусом.

Крім того, ектазія рогівки, ймовірно, пов’язана з каскадними подіями, керованими IgE, що викликають ремоделювання позаклітинного матриксу та хронічну запальну реакцію на рогівці. Пацієнти з ВКК або САК потребують моніторингу за допомогою топографії рогівки для виявлення кератоконуса на ранніх стадіях.

Педіатричний кератоконус часто важче діагностувати, що призводить до затримки лікування та втрати зору. Для ектазії легкого й помірного ступеня рекомендується крос-лінкінг рогівки, щоб зупинити прогресування. Склеральні лінзи є чудовим засобом зорової реабілітації та можуть використовуватися для дітей віком від 7 місяців із чудовими результатами.^31,32 У важких випадках, у яких залучені кератоконус і рубці на рогівці, кератопластика рогівки, ймовірно, виправдана й сприяє реабілітації та збереженню зору.

Література

1. Du R, Xie S, Igarashi-Yokoi T, et al. Continued increase of axial length and its risk factors in adults with high myopia. JAMA Ophthalmol. 2021;139(10):1096-1103. doi:10.1001/jamaophthalmol.2021.3303
2. Haarman AEG, Enthoven CA, Tideman JWL, Tedja MS, Verhoeven VJM, Klaver CCW. The complications of myopia: a review and meta-analysis. Invest Ophthalmol Vis Sci.2020;61(4):49. doi:10.1167/iovs.61.4.49
3. Sankaridurg P, Tahhan N, Kandel H, et al. IMI impact of myopia. Invest Ophthalmol Vis Sci. 2021;62(5):2. doi:10.1167/iovs.62.5.2
4. Rabinowitz YS. Keratoconus. Surv Ophthalmol. 1998;42(4):297-319.doi:10.1016/s0039-6257(97)00119-7
5. Hashemi H, Heydarian S, Hooshmand E, et al. The prevalence and risk factors for keratoconus: a systematic review and meta-analysis. Cornea. 2020;39(2):263-270. doi:10.1097/ICO.0000000000002150
6. Buzzonetti L, Bohringer D, Liskova P, Lang S, Valente P. Keratoconus in children: a literature review. Cornea. 2020;39(12):1592-1598. doi:10.1097/ICO.0000000000002420
7. Yang K, Gu Y, Xu L, et al. Distribution of pediatric keratoconus by different age and gender groups. Front Pediatr. 2022;10:937246. doi:10.3389/fped.2022.937246
8. Sabti S, Tappeiner C, Frueh BE. Corneal cross-linking in a 4-year-old child with keratoconus and down syndrome. Cornea. 2015;34(9):1157-1160. doi:10.1097/ICO.0000000000000491
9. Mukhtar S, Ambati BK. Pediatric keratoconus: a review of the literature. Int Ophthalmol. 2018;38(5):2257-2266. doi:10.1007/s10792-017-0699-8
10. Anitha V, Vanathi M, Raghavan A, Rajaraman R, Ravindran M, Tandon R. Pediatric keratoconus - current perspectives and clinical challenges. Indian J Ophthalmol. 2021;69(2):214-225. doi:10.4103/ijo.IJO_1263_20
11. Olivo-Payne A, Abdala-Figuerola A, Hernandez-Bogantes E, Pedro-Aguilar L, Chan E, Godefrooij D. Optimal management of pediatric keratoconus: challenges and solutions. Clin Ophthalmol. 2019;13:1183-1191. doi:10.2147/OPTH.S183347
12. Sedaghat MR, Momeni-Moghaddam H, Azimi A, et al. Corneal biomechanical properties in varying severities of myopia. Front Bioeng Biotechnol. 2021;8:595330. doi:10.3389/fbioe.2020.595330
13. Han F, Li M, Wei P, Ma J, Jhanji V, Wang Y. Effect of biomechanical properties on myopia: a study of new corneal biomechanical parameters. BMC Ophthalmol. 2020;20(1):459. doi:10.1186/s12886-020-01729-x
14. Touzeau O, Scheer S, Allouch C, Borderie V, Laroche L. Relation entre le kératocône et la myopie axile [The relationship between keratoconus and axial myopia]. J Fr Ophtalmol. 2004;27(7):765-771. doi:10.1016/s0181-5512(04)96211-0
15. Ernst BJ, Hsu HY. Keratoconus association with axial myopia: a prospective biometric study. Eye Contact Lens. 2011;37(1):2-5.doi:10.1097/ICL.0b013e3181fb2119
16. Tuft SJ, Fitzke FW, Buckley RJ. Myopia following penetrating keratoplasty for keratoconus. Br J Ophthalmol. 1992;76(11):642-645.doi:10.1136/bjo.76.11.642
17. Meyer JJ, Gokul A, Vellara HR, McGhee CNJ. Progression of keratoconus in children and adolescents. Br J Ophthalmol.2023;107(2):176-180. doi:10.1136/bjophthalmol-2020-316481
18. Al Suhaibani AH, Al-Rajhi AA, Al-Motowa S, Wagoner MD. Inverse relationship between age and severity and sequelae of acute corneal hydrops associated with keratoconus. Br J Ophthalmol. 2007;91(7):984-985. doi:10.1136/bjo.2005.085878
19. Léoni-Mesplié S, Mortemousque B, Touboul D, et al. Scalability and severity of keratoconus in children. Am J Ophthalmol. 2012;154(1):56-62.e1. doi:10.1016/j.ajo.2012.01.025
20. El-Khoury S, Abdelmassih Y, Hamade A, et al. Pediatric keratoconus in a tertiary referral center: incidence, presentation, risk factors, and treatment. J Refract Surg. 2016;32(8):534-541. doi:10.3928/108159 7X-20160513-01
21. Soeters N, van der Valk R, Tahzib NG. Corneal cross-linking for treatment of progressive keratoconus in various age groups. J Refract Surg. 2014;30(7):454-460. doi:10.3928/1081597X-20140527-03
22. Cingu AK, Cinar Y, Turkcu FM, et al. Effects of vernal and allergic conjunctivitis on severity of keratoconus. Int J Ophthalmol. 2013;6(3):370-374. doi:10.3980/j.issn.2222-3959.2013.03.21
23. Gupta Y, Saxena R, Jhanji V, et al. Management outcomes in pediatric keratoconus: childhood keratoconus study. J Ophthalmol. 2022;2022:4021288. doi:10.1155/2022/4021288
24. Naderan M, Rajabi MT, Zarrinbakhsh P, Bakhshi A. Effect of allergic diseases on keratoconus severity. Ocul Immunol Inflamm. 2017;25(3):418-423. doi:10.3109/09273948.2016.1145697
25. Khan MD, Kundi N, Saeed N, Gulab A, Nazeer AF. Incidence of keratoconus in spring catarrh. Br J Ophthalmol. 1988;72(1):41-43. doi:10.1136/bjo.72.1.41
26. Gupta Y, Sharma N, Maharana PK, et al. Pediatric keratoconus: topographic, biomechanical and aberrometric characteristics. Am J Ophthalmol. 2021;225:69-75. doi:10.1016/j.ajo.2020.12.020
27. Sahebjada S, Al-Mahrouqi HH, Moshegov S, et al. Eye rubbing in the aetiology of keratoconus: a systematic review and meta-analysis. Graefes Arch Clin Exp Ophthalmol. 2021;259(8):2057-2067. doi:10.1007/s00417-021-05081-8
28. Najmi H, Mobarki Y, Mania K, et al. The correlation between keratoconus and eye rubbing: a review. Int J Ophthalmol. 2019;12(11):1775-1781. doi:10.18240/ijo.2019.11.17
29. Kim WJ, Rabinowitz YS, Meisler DM, Wilson SE. Keratocyte apoptosis associated with keratoconus. Exp Eye Res. 1999;69(5):475-481. doi:10.1006/exer.1999.0719
30. Kao WW, Vergnes JP, Ebert J, Sundar-Raj CV, Brown SI. Increased collagenase and gelatinase activities in keratoconus. Biochem Biophys Res Commun. 1982;107(3):929-936. doi:10.1016/0006-291x(82)90612-x
31. Severinsky B, Lenhart P. Scleral contact lenses in the pediatric population-indications and outcomes. Cont Lens Anterior Eye. 2022;45(3):101452. doi:10.1016/j.clae.2021.101452
32. Gungor I, Schor K, Rosenthal P, Jacobs DS. The Boston Scleral Lens in the treatment of pediatric patients. J AAPOS. 2008;12(3):263-267. doi:10.1016/j.jaapos.2007.11.008